Низькі рівні природних супутніх мікотоксинів діють синергетично на здоров'я тварин та знижують їхню продуктивність. Профілактика є найкращим рішенням, але для цього потрібно кілька стратегій, ефективних проти широкого спектру мікотоксинів.
Мікотоксини - це токсичні метаболіти, що виробляються цвіллю, які можуть викликати згубні наслідки у тваринництві. На сьогоднішній день виявлено понад 400 мікотоксинів. Їх можна розділити на дозбиральні та післязбиральні мікотоксини. Дозбиральні мікотоксини виробляються пліснявою, що росте на польових культурах, тоді як післязбиральні мікотоксини утворюються під час зберігання, транспортування або переробки кормів. Серед усіх мікотоксинів існує величезна різноманітність за молекулярною структурою, розміром чи полярністю та впливом на здоров'я тварин. Більш того, мікотоксини стабільні при хімічній або тепловій обробці, тому швидко накопичуються в кормових матеріалах. Найбільш документованими токсинами є афлатоксини (AFLA), трихотецени, зеараленон, фумонізини та охратоксини.
Аналіз кормів
У ЄС є максимальні рівні для AFLA B1, а також орієнтовні рівні для інших мікотоксинів. Ці рівні контролюються шляхом аналізу кормів у сучасних лабораторіях. Крім того, що аналіз мікотоксинів складний і ненадійний, низькі рівні природних супутніх мікотоксинів діють на тваринах синергічно. Таким чином, мікотоксини викликають шкідливий вплив на організм тварин навіть при рівнях нижче рекомендованих ЄС або нижче меж виявлення ВЕРХ.
Вимірювання впливу на здоров'я тварин
Після проковтування, минаючи шлунок і витримавши метаболізм тварини, токсини потрапляють у просвіт кишечника і надають перший вплив на кишковий бар'єр. Мікотоксини приводять кишківник у стан негерметичності, знижуючи рівень білків щільної сполуки. Цей стан можна візуалізувати (див. зображення нижче) або виміряти за експресією білків щільної сполуки та морфометрії кишечника або такими параметрами морфології, як довжина, ширина та глибина крипт.